ЖИТТЯ

Народила в 15. Минуло 23 роки

Я хочу розповісти вам мою історію.

Мені зараз 23, а моїй мамі – 38. Це означає, що вона народила мене в 15.

Мої батьки почали зустрічатися, коли їй було 15, а татові тільки-но виповнилося 18. Вони були закохані, і результатом їх закоханості стала мамина вагітність.

Про це мама дізналася, коли йшов вже четвeртий місяць вагітності. Напевно, тоді не прийнято було стежити за регулярністю циклу.

Значить, мама вчилася в 9-му класі, коли дізналася, що вагітна. А дізналася вона про це на огляді у лікаря. Природно, вона не очікувала цього і не була готова до цього.

Це було в далекому 1995 році, і, як ви розумієте, тоді соціум сильніше засуджував ранню вагітність. Але, мама знайшла в собі сили розповісти про це татові. Я сама не знала як тато відреагував на це, але результат один – я народилася.

Хоч татові і було 18 тоді, але він не злякався і не втік від відповідальності.

Вони почали жити у батьків моєї мами. Тато влаштувався на роботу. Єдине, за що мені шкода, це те, що вони не змогли вступити до університету.

Коли я пішла в садок, мамі виповнилося 18 років, і вони з татом одружилися.

Йшли роки. Я стала ходити в школу. Незважаючи на те, що мої батьки були зовсім молодими, незважаючи на всі труднощі, вони забезпечили для мене щасливе дитинство. Я ніколи не бачила, щоб вони лаялися.

Я спілкувалася з усіма своїми бабусями і дідусями, часто ночувала у них.

Коли мені виповнилося 15 років, ми з мамою стали ділити всі свої жіночі секрети. Ми були як подруги.

Вона знала про мою першу любов, про мої розчарування, давала мені цінні поради.

Після школи я вступила до медичного університету і до цих пір там вчуся. Я поки незаміжня, дітей не маю.

Мої батьки до сьогоднішнього дня разом і дуже кохають один одного.

Я дуже люблю своїх батьків, пишаюся ними, і вдячна їм за подароване мені життя, за щасливе дитинство і за ті гарні спогади, які у мене є.

Я рада, що, завдяки маленькій різниці у віці, ми з мамою і татом як друзі.

Багато  людей засуджували моїх батьків. А я час від часу задаю собі питання: чи має значення вік? Адже вік – лише цифра. Важливіше те, що у тебе в голові. Багато дорослих людей часто чинять по-дитячому, тікають від відповідальності, не поважають один одного.

Можна довго жити тільки в своє задоволення, ходити на вечірки, проводити час з друзями. Але  чи робить це особисто Вас щасливим – це питання.

У минулому році у моїх батьків була річниця. Вони відсвяткували порцелянове весілля (20 років). І, хочу сказати, що вони для мене є прикладом для наслідування. Вони – мій еталон.

Я вас дуже люблю!

За матеріалами: realproofs.com, grodnonews.by

Також цiкаво:

Close