ЖИТТЯ

Недоколихані, або обійміть мене, будь ласка

Наші мами нічого не знали про безумовну любов. А ми знаємо, але нам дуже важко дається її практика. У теорії ми всі розуміємо і погоджуємося, а на практиці – здійснюємо багато помилок. І це нормально, тому що у нас немає такого досвіду, тому доводиться вчитися на своїх помилках.

Можливо, ми на якомусь іншому рівні відчуваємо, що немає нічого важливішого ось цієї теплої, ніжної батьківської любові, щасливих обіймів і слів “Я люблю тебе” не за щось, а просто так, тому що ти є. І дуже хочемо все це передати своїм дітям. Заодно, щедро даруючи цю любов, ми хочемо і долюбити себе, наситити себе любов’ю, щоб заповнити порожнечу, яку не можемо пояснити. Журналіст і блогер Ольга Примаченко про нас, про покоління, яке так хоче, щоб його взяли на ручки …

Покоління “недовколиханих”.

Так склалося, що мені тепер доводиться чути багато порад від людей старшого покоління щодо того, як треба поводитися з дитиною. І якщо на «укропну водичку» можна просто забити, то настанови в дусі “не колихай”, “не привчай до рук» і «поклади в ліжечко і відійди» наводять мене на гіркі думки про те, як огидно було бути нам немовлятами. Нам – тим, кому зараз 30. Цей текст – не плач за втраченим і не спроба звинуватити наших батьків в тому, що «недодали». (Тому що «… вони дали все, що могли, – чого не дали, так того й не могли». – Катерина Михайлова). Але тільки ставши мамою, я зрозуміла, що всі ці «не» в вказівках, які так щедро лунають зараз – це все ті «не», які вилазять потім у дорослому житті.

Раптово, раптом і, як правило, – боком. Що ж виходить: це ми – ті, кого «не колихали» і «не привчали до рук»? Кого клали в холод простирадлом дитячого ліжечка засипати самостійно, а не біля теплого маминого тіла, з народження, а по суті – з несвідомого ще періоду новонародженості – «виховуючи» вміння «справлятися самому»? Тобто це не абстрактні якісь поради, які нам підносять як істину, а прокачані на реальних дітей методики. І ці діти – не якісь абстрактні гіпотетичні діти, сферичні дерев’яні конячки в вакуумі, а … ми? Самостійні з народження, «якось  ж виросли – і нічого». Не недолюблені, ні – але недоколихані, недобули на батькових руках, недослухали биття серця мами. Може бути, саме в цьому криється причина того, що моє покоління таке голодне до обіймів? Таке, насправді, не розпещене ними – «мама, почухай спинку» несуть по життю як святий артефакт, дорогоцінний «секретик» дитинства. Це вже потім нас гладили по голівці, коли ми були хорошими і зручними – улюбленцями в садку, кращими в школі, вступили на бюджет.

А тоді, коли любов потрібна була безумовною (слова ще не відомі, картинка розмита), – як ми могли зрозуміти, що ми улюблені? Може, звідси і це поголів’я соціальних інтровертів – будь ласка, не чіпайте мене; а що – обніматися обов’язково? Найбьільш дурне, що ми ж перші цього і хочемо – щоб і обняли, і погладили ласкаво, і поплакати на плечі дозволили, і приспали на своїх руках. Звичайної тактильної доброти шукаємо, по ній сумуємо. Це тільки кричать: секс, секс, а насправді – обійміть мене, будь ласка, не ховайте за плінтусом … Тому зараз, через сина, я доколихую саму себе. І чоловіка. І своїх батьків. І оту сильну дівчинку, якій так відчайдушно хочеться тепла, але яка виставляє такі щити і бар’єри, що не пробитися. І того хлопчика, який ніколи не дозволяє собі плакати, який «все сам», такий холодний, такий незалежний, а доторкнешся випадково до серцевого джерельця – і не вгамувати.

Я дивлюся в ще космічні, як у всіх немовлят, очі своєї дитини і повторюю як мантру: «Що б не трапилося, я хочу, щоб ти знав: тебе люблять». Я хочу, щоб це відклалося у нього в підсвідомості, щоб знання це стало шкірою. Я пишу йому про це в листах «на виріст», щоб йому, майбутньому 30-річному, на прийомі у психоаналітика не було про що говорити. Хіба що: знаєте, лікарю, я довіряю цьому життю, не знаю чому, але довіряю; з народження і до нині – приймаю його  як дар, і себе в ньому – як диво.

У вас втомлені очі, лікарю. Вас обійняти? Я хочу бути останньою недоколиханою в моєму роду. Я хочу.

Картинка:http://ruspravda.info

Також цiкаво:

Close