ЖИТТЯ

«Зламані човни» – неймовірна притча про страх змін!

Несподівано для себе відкрив приголомшливу притчу. Вона дала мені можливість подумати над тим, скільки разів я топив зламані човни. І кожен раз мої навички їх лагодити виявлялися дуже затребуваними …

На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сім’єю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому. Тепер річка приносила все менше риби, снасті старіли і, оскільки новий човен купити не було змоги, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його ремонту.

Чи варто боятися змін?
Одного разу повз тих місць проходив старець і попросився до рибалки на нічліг. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь-ледь вистачило на всіх, і відвели найзручніше місце в будинку.

На ранок, зібравшись йти, старець запитав, чим йому віддячити господарям за нічліг і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки посміхнувся і сказав:

– Бачу, людина ти мудра і багато чого побачила. Дай же мені в подяку пораду – як вибратися з убогості, і цього буде досить.

– Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з убогості, утопи свій човен!

Сказав і з тим пішов, тільки його й бачили.

Не зрозумів рибалка такої  поради, тільки плечима знизав: «Може, старець-то з розуму вижив? Як же я утоплю човен – ми і зараз ледве видобуваємо їжу, а без нього і зовсім від голоду помремо … »

Не послухав  рибалка поради, жив як раніше, бідував все більше – ось уже і без вечері часто вирушала спати вся його сім’я.

А одного разу, в сильну бурю, його старенький  човник розбився, сам рибалка ледь-ледь уцілів.

Посиділи, погорювали, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати долі.

Привела їх річка у велике рибальське селище.

Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників.

Мимоволі раділо серце рибалки, коли він дивився на них! Але свого у нього не було і купити  не було змоги  .

Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.

Довго він так сидів і між своїх сумних дум став помічати: той човен потребує ремонту, і той непогано б переглянути, а цей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не полагодиш …

І став рибалка човни ремонтувати, вже це-то він умів чудово! Скільки йому довелося колись провозитися зі своїм, вивчити цю справу у всіх подробицях, що, сам того не помітивши, став він прекрасним майстром!

Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, човни лагодить – краще нових стають!

Потяглися до нього і здалеку люди.

Трохи часу минуло, зміг він і будинок новий купити, та не руїну, а добротний, з красивим садом. І грошики стали водитися, а вже про голод в родині ніхто вже й не згадував.

Тоді тільки рибалка згадав того старця з його порадою втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!

– Так часто буває, – людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж звичних тягот і смутку.

А зміни, з чого б вони не починалися, завжди приносять гарне. Особливо, коли людина готова це побачити і прийняти!

Також цiкаво:

Close